В житті кожного студента настає момент, коли він розуміє, що навчання в універі не приносить йому необхідних знань. До того ж, диплом не дає ніякої гарантії працевлаштування. Ситуацію потрібно брати у власні руки, адже, знайшовши роботу, можна навчитися набагато більшого за коротший термін, ніж сидячи на лекціях в універі і слухаючи застарілу, а подекуди і непотрібну інформацію. Досвід і знання – ключові компоненти успішного працевлаштування. Зі знаннями усе зрозуміло, а ось досвід можна отримати тільки з реальних проектів. Крім того, студентів цікавить ще й фінансова сторона – більшості хочеться бути незалежними від батьків.

Головне — бажання

Як тільки ви починаєте думати про першу роботу, відразу виникає купа запитань: чи варто йти, адже вона вплине на оцінки; чи достатньо в мене початкових знань для першої роботи; як правильно скласти резюме; у яку компанію піти. По-перше, працювати йти однозначно варто. Випускник університету з 2-3-річним досвідом роботи більш цінний на ринку праці, аніж той, який має, нехай навіть червоний, диплом. Роботодавці прекрасно знають, що університетська програма не покриває 100% їхніх потреб, а отже перевага завжди надається людині з досвідом. По-друге, необхідно вирішити, чому хочеш присвятити своє майбутнє життя. Незалежно від технології, наступним кроком є вдосконалення базових навичок, а потім і поглиблене вивчення. І перечитати кілька книг тут недостатньо. Потрібно зануритися в мову/технологію/фреймворк, розібратися, як це працює з середини, виявити основні нюанси і бути готовим розповісти всі тонкощі на співбесіді. Без цього, на жаль, роботи не отримати. Звучить страшно, але ми живемо в час, коли все необхідне під рукою, і отримати доступ до будь-якого матеріалу можна моментально.

Перш за все, потрібно побудувати план вивчення якоїсь конкретної технології. Для початківця це не зовсім легке завдання, проте на нашому ресурсі можна знайти собі ментора, який порадить правильний напрямок руху і необхідну літературу або ресурси для вивчення тієї чи іншої технології. З іншої сторони, теорію потрібно закріпити на практиці. Найкращим варіантом є написання власного pet-проекту. Нехай він буде простенький, але довести його варто до кінця, адже для новачка без досвіду роботи це must have. Посилання на pet-проект потім можна додати в резюме або розповісти про нього на співбесіді. Крім того, при розробці зазвичай виникають проблеми, вирішуючи які, ти “набиваєш” руку. Таким чином, отримуєш безцінний перший досвід. Наступним кроком є написання резюме. Поради щодо складання резюме за посиланням.

Пошук роботи

Врешті решт, коли резюме готове, можна починати пошук роботи. Легко знайти купу сайтів з вакансіями, на які і необхідно відправляти резюме. Інший шлях потрапити на роботу — інтернатура. При пошуку роботи варто використовувати всі можливі методи. Наприклад, обов’язково треба завести аккаунт на linkedin, заповнити профіль і спробувати здійснити пошук на цьому ресурсі.

Свій перший пошук я почав ще на 3-му семестрі навчання. Мене покликали тоді на 3 співбесіди, 2 з яких я з тріском завалив через нестачу досвіду і теоретичних знань. У третій компанії я більш-менш відповів на всі запитання, але мені не дали оферу через те, що я студент і не міг, як їм здавалося, працювати в повному режимі. Після цього я “забив” на пошуки роботи — впевнився, що ще рано.

Тестове завдання

Деякі компанії, перш ніж покликати на співбесіду, дають невеличке тестове завдання. На першу роботу я потрапив завдяки такому завданню (і це було після закінчення 2-го курсу КПІ). Оскільки влаштовувався на позицію Junior Java, то доводилося мені нелегко — відгуків було мало і впустити свій шанс я не міг. Тож, сидячи декілька днів на одному місці, намагався вирішити поставлену задачу. Не дивлячись на те, що вона була не дороблена, мій майбутній СТО покликав мене до себе на співбесіду, де все було дуже просто, бо саме ТЗ стало основним фактором відбору. Тож ТЗ є козирем в рукаві, що і підтверджує мій приклад. Надсилаючи виконане тестове завдання на оцінку, я попросив розглянути мене як part-time співробітника, і мій запит було прийнято. Джоб офер містив пункт з необхідністю відпрацьовувати лише 30 годин на тиждень, що дуже лягло мені на руку.

А от під час пошуків другої роботи, мені довелося пройти 2 співбесіди: перша — в одній із топ компаній, і вона складалася з 3х етапів, проте, після успішно пройденого першого мені довелося відмовитися, оскільки робочий графік був фіксованим, і обов’язковою умовою була присутність на роботі о 10:00, що для студента неможливо. Співбесіда в другу компанію закінчилася успішно, так я отримав запрошення в компанію, де працюю наразі. Між цими спробами я робив тестове завдання в 3-тю компанію, і отримав запрошення на співбесіду. Правда, вони спізнилися — я мав джоб офер на руках.

Перші робочі дні

Адаптація на роботі проходила в літній період — ніякого навчання тоді не було, і задачею було лише приходити на роботу й вирішувати поставлені таски, не думаючи про універ. Спочатку було незвично: купа нових і незнайомих технологій, страх щось зламати, думки про те, як не розчарувати тім ліда. Перший тиждень пройшов тяжкувато, бо доводилося працювати більше норми (за власним бажанням, звичайно) задля того, щоб розібратися з усим незрозумілим. Але через кілька тижнів, коли увійшов в ритм, став почувати себе чудово і виконувати роботу із задоволенням. Моїй адаптації в компанії допомогла чудова команда — усі колеги доволі відкриті, і без проблем відповідають на всі запитання. Тім лід також крутий: розумів що це моя перша робота й давав полегшені таски під час адаптації. Під кінець літа я призадумався, оскільки наближався черговий семестр в універі.

Мій начальник, звичайно, знав, що я ще вчуся, але я вирішив перепитати щодо “коригування” графіка роботи. “Без проблем” — почув у відповідь (був єдиним студентом в команді). На початку того семестру в мене виник ще один період адаптації — коли вже потрібно було ходити на пари і на роботу. Подивившись на свій розклад, я вирішив, що на лекціях мені не місце, буду відвідувати лише практики.

Адаптація на парах

Аналізуючи свій розклад, можна підібрати свій “графік відвідування пар”. Я, наприклад, намагаюся ходити на перші пари, а потім весь день працювати і не їхати до університету. Такий варіант мені здається найбільш оптимальним. Варто також аналізувати розклад паралельних груп, бо трапляється, що в твоєї групи немає перших пар, а в паралельних є — можна ходити до них. У результаті ти маєш достатньо часу для роботи. Незважаючи на це, було важкувато спочатку. Турбувався про першу атестацію, чи не буде все погано. Але мої здані лаби зіграли свою роль. Атестації отримав усі і від цього полегшало на душі. Далі все пішло без проблем. Але цьому передував нелегкий період, під час якого довелося вирішувати питання з університетом. Перш за все, я знав, що потрібно підходити до викладачів і домовлятися. Бувають викладачі, які навідріз відмовляються надавати можливість пропускати лекції. В такому разі необхідно шукати компроміс. У разі, якщо викладач все одно не розумів моєї ситуації, довелося шукати час на відвідування якоїсь частини лекцій. Стосовно лабораторних робіт і практик — тут домовитися “не ходити” не вийде.

Як бути одночасно в двох місцях

Єдиний спосіб поїхати на навчання під час роботи без проблем — домовитися зі своїм керівництвом. В мене бували 4-ті пари, на які мені інколи потрібно було ходити. У такому разі я прямо говорив начальнику, що від’їду на пару, але попрацюю сьогодні подовше, коли повернуся. Цей компроміс не раз виручав мене. Якщо ж з лабами було все погано, і треба було йти майже на всі пари, то домовлявся про можливість попрацювати з дому. Насправді, доводиться докладати багато зусиль, щоб навчання було під контролем. Найбільшою проблемою, яка стає на шляху, є брак сну. Інколи доводилося піднятися з ліжка недоспавши, щоб приїхати на роботу раніше, а потім поїхати посеред дня на важливу модульну контрольну. Або ж іноді, бувало, сидів допізна за розрахунковою, дедлайн якої вже підійшов до кінця. В цій ситуації допоможе тільки терпіння та вміння тримати себе в руках — іноді хотілося забити і лягти спати, але ні — РГР за тебе ніхто не зробить. З часом звикаєш до такого розпорядку.

Висновок

У ранньому старті кар’єри є великий плюс — новий безцінний досвід, який допоможе вам в майбутньому. Тому не зволікайте, пишіть pet проекти, складайте резюме і шукайте роботу. В результаті ви станете на крок ближче до своєї мрії — бути професійним розробником.

Junior Software Engineer at GlobalLogic, Микола Ященко.